object1311732607

ten20x1000

Духовна зрiлiсть слова

 Для Віктора Петровича Ткаченко, відомого на Україні в шестидесяті роки диктора Харківського комітету по радіомовленню та телебаченню, а з 1970 року — диктора Центрального телебачення і Всесоюзного радіо, істина «Слово — це Бог» розкривалась не тільки тоді, коли здійснювалось озвучування космічного дикторського голосу в  програмах «Время», «Наш адрес  — Советский Союз», «Творчество народов мира», та багатьох програмах телевізійного каналу «Московія». Воно незвичайно оживлялось й одухотворювалось, коли зріло в душі. Слово функціонувало в творчій душі автора, потребуючи поетичної самовіддачі. Прислужником двух панів, двух функціональних місій слова Віктор Петрович не став, він з гордістю ніс не просту славу відомого не тільки в країні, а в світі диктора телебачення, а вірші, які народжувались в душі, він бережливо, а інколи й поквапливо клав у стіл. На його поетичні слова композитори створювали пісні, які співали й слухали не тількив колі друзів.

Сьогодні славетний диктор з поетичною душою з щирим співчуттям відноситься до подій, які переживають його земляки на Україні в ріднім Харкові, негодує й засуджує терор, який провадитьсґя в ЛНР, ДНР і в інших містах України.

Віктор Ткаченко народився в 1943 році в ХарПОЭЗИЯ кові, відноситься до категорії «діти війни», й він знає, що від німецько-фашистських окупантів його рідне місто було визволено 23 серпня 1943 року. Саме цією славетною датою був названий кінотеатр, де Віктор, піс - ля закінчення школи, почав працювати по - мічником кіномеханика — його перше місце роботи. А коли ж, яка дата буде кінцевою для безчинства нинішнього розбійного правлін - ня на Україні?

Ми пропонуємо кілька віршів Віктора Ткаченко, які автор публікує на сторінках нашого жур - налу вперше.

 

ПІСНЯ ПРО ПІСНЮ
Після маршу на привалі
Мінометник молодий
Тихо пісню неспівану
Заспівав, легку, як дим.
Про Катющу, що кохала
Сизокрилого орла.
Лист із фронту зберігала,
Свято вірність берегла.
І гармонь заговорила,
Розпізнавши свій мотив.
Пісню рота підхопилаЗаспівала що є сил.
Всім зігріла пісня душу,
Звідусіль її ж бо чуть,
Вдома всім свої Катюши
Свято вірність бережуть.
Легендарна та Катюша
Стільки років - все живе.
І на морі, і на суші
Службу вірную несе.
І летять слова «Катюши»,
Стільки років — все живуть!
Оті яблоки та груши
Назавжди не відцвітуть!
2006 р

 

ДЕВ’ЯТОГО ТРАВНЯ
Прийшов в сорок п’ятім світанок весни,
Звитягой зорі палахтіе.
Дев’ятого травня народжений, сни
Я бачу, що мной володіють.
А десь там в Берліні, в чужій стороні
Закінчував шлях переможний
Мій тато. — Загинув в минулій війні
Дев’ятого травня — безбожжя!
Стоїть в Трептів-парку безсмертний боєць,
Дівча до грудей прижимає.
Здається: мій тато стоїть, як вінець,
Далеко від рідного краю.
Не знає, що в свято ми разом із ним
Наповнюєм кухоль до краю,
Що радість із смутком заходять в мій дім
Й дев’ятого травня палають.
Хай вік перемозі виски серебрить,
Ми душі свої відкриваєм.
Живі тріумфують, і годі тужить
В цей день — і ми всіх обнімаєм.
Послухай, плането, про що говорить
Мовчання хвилина святая,
Як звук Перемоги над світом гримить
В салютах дев’ятого травня.
1978 р

 

БУЛА ТАКА МРІЯ
Дрижжав на рельсах ешелон
В хвилину розставання.
Гудок протяжний, наче стогін
Вселенського страждання.
Дочуру батько утішав:
«Як справлюся з війною,-
Одразу ж так, як обіцяв,
Підемо в цирк з тобою.
І в мріях він вже дома був,
В останній бій вступивши,
Та смерті шлях собой закрив,
А звитязі відкривши.
Він встиг лиш — другу шепотів:
«Від рани я вмираю.
Я дочку в цирк звести хотів.
Була мрія такая»
1981 р.

 

ПОБРАТИМИ
На фронті два товариша-бійця,
У стін Москви в окопах задружились
До Перемоги бились, до кінця,
І під Берліном хлопці поріднились.
Розстались два товариша-бійця.
І з той пори про друга — а нiчутки.
Лиш тільки їх споріднені серця
Про дружбу з фронту згадували в смутку.
Так трапилось, що захопив недуг
Того, хто врятував товариша на фронті.
Звалився, як колись в атац друг.
Прижали рани, як отою бронню.
А через день в палаті поряд з ним
Сидів хірург і щиро посміхався:
«Прогнав я смерть, эдорово. Побратим,
Ну де ж ти, мій чортяка, заблукався??
Слізьми їм затуманило в очах.
І то ж, кажу ну геть не без причини.
В обнімку, мовчки, плакали в той час
Фронтовики, солдати-побратими.

 

ЗАБОДАЙ ЙОГО КОМАР
Дід Макар живе в селі над річкой,
Часто він лукавинкою грівсь:
Перетворювався в хлопця на вечірці,
За дзвінку тальянку беручись.
Порох є в пороховницях,
Завідний наш дід Макар.
Навіть сонце пропилиться,
Коли дід піде крутиться
В жаркім танку з молодицей,—
Забодай його комар!
На фронтах воював по-геройськи.
Бісам всім не журився на зло.
І з бідой розправлявся по-свойську,
Смерть прогнав: що не вбив — повезло!
З ним примовки, частівки, доторки...
Матір рідна !Де тільки він брав!
Ну насправді, як той Вася Тьоркін! —
З ним від скуки ніхто не вмирав!
Порох є в пороховницях!
Завідний наш дід Макар!
Навіть сонце пропилиться,
Коли він піде крутиться
В жаркім танку з молодицей
Забодай його комар!!!
1976 г.

 

НАОДИНЦІ З ЄСЄНІНИМ
Прудким табуном стрімливо промчались
Юні роки, та й простив їхній сл1д.
Тільки в небі зорі, як були, зостались,
Та й горить раніш як, розоватий світ.
Цілував я мрію, споєну ніктаром
Шаленої весни блакитної моїй.
Відцвіла весна, тільки в парку старім
Для других співають різві солов’ї.
Бачу я і в друзях прикмети старіння,
Та і сам себе я з натугой пізнаю.
Пісенки давенні, тепле їх воління
Можуть нагадать лиш молодість мою.
Бачить бог — не плачу світлим днем осіннім,
Наче клен, накрився інієм сідим.
Лиш тобі признаюсь я, Сергій Єсєн1н:
«Так шкода — не буду більше молодим
1976 р.

 

Єлизавета Коздоба

Сотрудничество

Международный журнал культурной и деловой жизни "Золотая площадь" пргиглашает к сотрудничеству компании и частных лиц. Вы можете размещать рекламу на страницах печатного издания и в электронной версии журнала в виде рекламных материалов, баннеров, видеороликов, по лучшим ценам и на лучших условиях.

Читать...

О нас

«Золотая площадь». Международный журнал культурной и деловой жизни.
The Golden Plaza. International Magazine of Culture and Business.
Свидетельство о регистрации средств массовой информации:
Москва, Федеральная служба по надзору в сфере связи, информационных технологий и массовых коммуникаций (Роскомнадзор), Эл № ФС77-49585 от 24 апреля 2012 г.
Учредитель: Индивидуальный предприниматель Эркенов Рашид Адамович.
Главный редактор журнала «Золотая площадь» Аппаев Билял Добаевич.
Издатель: индивидуальный предприниматель Эркенов Рашид Адамович. Адрес издателя: 369380, КЧР, Малокарачаевский район, с. Учкекен, ул. Ленина, 89а.

Контакты

filePxZu

Адрес редакции:
Россия, 369380, КЧР
Малокарачаевский район
с. Учкекен, ул. Ленина, 89а.
email: info@goldenplazamagazine.ru
Тел. 8 87877 2-55 37