(Авторизованный перевод на украинский язык – Елизавета Коздоба)
Єлiзавета Коздоба
РОВЕСНИКИ ВIЙНИ
Чимало нас, ровесникiв вiйни,
Та й про вiйну ми знаємо не з чутки,
Повиростали малюки – малютки -
Дочки iї воєннii сини.
Нам завжди сниться отой сон у снi:
Коли земля - в жiночий зойк - кричала,
Пiд вибух бомб тремтiла i дрижала,
Гук понароджених був наш салют землi.
Не в роддомах - в окопах артобстрiл
Ми пo вiйнi провадили так р’яно,
Що загорались зiрки в небi рвано
Та ближнiй луг ромашками рябiв.
Ми - гимн кохання, зрощенi в вiйну.
Коли загибель над життям нависла,
Бiда вiйни так стала ненависна,
Що янгели злетiли на стерню.
Кохання рятувало матерiв,
Кохання рятувало всiх солдатiв,
Оборонявших свої рiднi хати
Й майбутнє своїх янгелiв - синiв.
То ж ми з’являлись в допомогу їм
В життя єдиноборство з пекла мукой.
Є в Перемозi там i нашi звуки,
Що вiдгуком ввiйшли в священий гимн.
В НЮРНБЕРЗI.
В фортецi давнiй Нюрнберга
Мощених вулиць кавалькади.
Вiка дрiмотнi недаремно
Шумлять в напливах листопаду.
Їх гуркiт звично оглушає
Вiдлуння крику, стогiн болi.
I небо осiнi, мов шаллю,
Накрилось лицарською зброєй.
Слiди туристiв рiзнолiких
Волога випрала брущатка,
Де свiтлотiнь, епох вiдблики,
В камiннях стертих, мов печатка.
Для чого вибрали це мiсто,
Де честь колись була в пошанi?
Для страти совiстьою чистой
Всiй нечистi - фашистськой швалi?
Щоб мiсто лицарiв i честi
Змогло випробувать на совiсть
Вбивць: нею, а не жагой помсти
Скiнчить вiйни жорстоку повiсть.
Слiди ж вiйни — слiди ганебнi,
Хоча тепер уже в минулiм,
Криваво сполохами в небi,
Луной нюрнбергської зозулi.
